«Якщо вам дуже нудно, треба зайнятися тим, що вам абсолютно не властиво», – прочитав в одній книжці з  психології ДМИТРО ЛЕВЕНКО – актор театру-студії «МІСТ». Саме він є нашим гостем цього разу.

 

Відомо, що акторство – то була не мрія, а, скоріше, випадковість у твоєму житті. Чи не доводилося про це жалкувати? І як поставилися близькі до таких змін в твоєму житті?

Я не вірю у випадковості. Все, що відбувається – має бути. Чи не доводилося жалкувати? Сумніви є завжди, вони періодично виникають. Щодо моїх близьких, то вони з мене сміялися, але підтримували.

 

А чого зараз не вистачає для вдосконалення твого професіоналізму в цій новій для тебе сфері?

Не вистачає часу. Доводиться постійно обирати, щось страждає. Всюди виграти неможливо. Від чогось доводиться відмовлятися.

 

Чи доводилося працювати над собою задля втілення будь-якого образу на сцені? Можеш навести якісь приклади того, що ти змінив у собі?

Так, доводиться працювати над собою. Наприклад, я вивчив українську мову. Спочатку з мене всі сміялися. Я говорив невпевнено, всі сприймали це за нещирість. А тепер граю у виставах, які йдуть виключно українською мовою.

 

Діма, кожна твоя роль, безперечно, запам’ятовується глядачам. Навіть якщо це невеличкий епізод і, до того ж, без тексту, наприклад, Пташенятко в «Червоній Шапочці». За тобою на сцені дуже цікаво спостерігати, наприклад, у «Бістро «Солей», коли ти просто сидиш за сусіднім столиком у кафе, поки інші герої розмовляють. Всі втілені тобою персонажі є яскравими і неординарними. А яка з виконаних тобою ролей є улюбленою, яку ти граєш з найбільшим задоволенням?

 

Від кожної ролі я отримую задоволення. Але найбільше мені подобається грати камергера у виставі «Івонна – принцеса Бургундська» та Єсіо у виставі «Маска для розбитого дзеркала».

 

Чи готовий ти ще раз на якусь авантюру заради зміни сфери діяльності, як колись, чи все ж таки ти вважаєш, що знайшов себе в акторстві?

Навіть не знаю, життя покаже. Я не від чого не зарікаюсь. Кожного дня може щось трапитись.

 

Цікаво, а ким ти мріяв бути у дитинстві?

У дитинстві ми постійно грали з хлопцями, вигукуючи: «Я – Ленін, я – Сталін, я – маршал!». Так от, мені хотілося бути Леніним.

 

Чи є для тебе щось цікавіше за театр?

Справа в тому, що театр знайомить мене з новими цікавими речами. Чим різноманітніше коло того, чим ми займаємось, тим цікавіше наше життя.

 

Чи є в тебе якісь улюблені крилаті фрази чи принципи, якими ти, можливо, керуєшся у своєму житті?

Так. Наприклад, на серйозну дію завжди є протидія. Або мені дуже подобається думка одного давнього арабського правителя про те, що людину можна пізнати по його ворогам: чим могутніше його вороги, тим могутніша сама людина.

Отже, ми дякуємо Дмитру за цікаві відповіді та запрошуємо всіх до рубрики «Страна советов», де він також дає свою професійну пораду. Можливо, хтось з вас отримає відповідь на важливе для себе запитання.

 

Діма, ти, був в одному з перших випусків київського театру-студії «МІСТ». А що можеш порадити новачкам, які тільки починають свій акторський шлях, і, можливо, ще сумніваються або не впевнені у власних силах?

Треба спробувати. Інакше, як дізнатися, чи потрібно це тобі взагалі? Чим більше сил, енергії, часу, зусиль  докладеш, тим краще буде результат.