РЕАЛЬНЫЕ ИСТОРИИ ИЗ ЖИЗНИ ТВОРЧЕСКИХ ЛИЧНОСТЕЙ

 

записала Татьяна Щастина

 

 

ВЕСЁЛАЯ ВДОВА

Юлия Витенко, актриса театральной студии театра «МІСТ», актриса Народного театар «Арсенал» рассказала, как в одной трагичной сцене спектакля «Тиль» по пьесе Г. Горина партнёр по сцене должен был вынести прах мужа её героини. Обычно прах «был» в маленьком мешочке. Но в тот раз лицо убитой горем женщины чуть не сменила гримаса, вызванная едва сдерживаемым смехом. Вместо привычного мешочка, который актёр не нашёл в темноте кулис, Юля увидела перед собой пустую консервную банку. :)

 

 

ОБЕЗЬЯНА С НЕУДАЧНОЙ ПРИЧЁСКОЙ

Очередное актёрское задание для студентов нисколько не смутило актрису театральной студии Галину Орлову, несмотря на то, что в этот раз ей предстояло показывать в институте этюд в образе животного. Чем удивить грозных преподавателей, как ни обезьяной, самозабвенно танцующей рок-н-рол? Кроме эффекта неожиданности должен был сработать эффект лёгкой узнаваемости известного животного, как рассчитывала Галя. Но расчёт оказался неточным. В результате, часть экзаменационной комиссии решила, что это был лев. «Ну, какой смысл спорить с непонятливой комиссией?», – подумала Галя и решила никого не разубеждать. А действительно: у каждого ведь свои ассоциации. «Виной всему, – подумала Галя, – неудачная  причёска». И правда, что может быть ужаснее для уважающей себя девушки? И уж тем более, если речь идёт об обезьяне. Ведь никто не мог предположить, что входе эксцентричной обезьяньей пляски распущенные волосы предательски упадут Гале на лицо и закроют так старательно изображаемую ею обезьянью мимику. :)

 

 

ВЗЯТИ ВИЩЕ

На репетиції Юлія Володимирівна просить актора театру Ігоря Лужанського дати репліку з тексту, що йде вище, ніж він почав говорити:

- Ігорю, візьми вище.

На що Ігор, вочевидь, сприйнявши це за вправу зі сценічного мовлення, відповів тією ж реплікою свого героя тільки тоненьким голосом. :)

 

 

ЯСНОВИДЕЦ КОЛБАСНОГО ОТДЕЛА

(История от композитора, Заслуженного артиста Украины Владимира Быстрякова)

Одна продавщица рассказала как-то мне забавную историю. При магазине жила беспризорная собачка, которую все называли Люська. И вот однажды продавщица отвешивает людям колбасу, стоит приличная очередь. Краем глаза продавщица увидела эту собаку возле прилавка и говорит: «Что, Люська, колбаски захотелось?». На что женщина, стоявшая первой в очереди, спросила: «А откуда вы знаете, как меня зовут?». :)

 

 

ГЛАВНОЕ, ЧТОБЫ КОСТЮМЧИК СИДЕЛ

Актриса театральной студии Галина Орлова с самого детства проявляла свои артистические способности. Так, однажды в Новый год все собрались дома за праздничным столом в ожидании выступления Гали на «малой сцене». Вдохновлённая дружными аплодисментами зрителей, Галя, не жалея соседей снизу, не на шутку увлеклась своим эмоциональным танцем в костюме «Лешего». Но вскоре её страстное выступление было прервано с внезапным появлением бэк-вокала слетевшего со стола Новогоднего меню. Горе-шутку с подающей надежды артисткой сыграл «рукав» шерстяного бабушкиного платка, служившего основной частью костюма «Лешего». :)

 

 

МЕРСІ ЗА КОМПЛЕМАН

На репетиції вистави «Самогубство самотності» актор театру Денис Щербак зробив несподіваний комплімент своїй партнерці, актрисі театру Людмилі Травєнніковій. За текстом, між героями мала статися приблизно така відверта розмова:

Денис. Такі жінки, що гинуть від кохання, вже давно вимерли, як мамонти.

Люда. То я, по-вашому, щось на зразок мамонта?

Денис. Ні, ви – чудо!

Але того разу душа Дениса не витримала слова іншомовного походження в репліці свого персонажа, і він мовив: «Ні, ви – краще!». Тепер цей випадок Люда згадує для підняття настрою, адже не кожного дня щастить бути визнаною кращою за мамонта. :)

 

 

БОМЖ-РЕПЕТИТОР

Как-то решила я сделать себе портфолио в разных образах. Оделась бомжом и пошла к соседке, студентке, которой я преподавала английский. Пока она меня фотографировала на площадке возле своей квартиры, рядом прошла к себе её соседка, поспешившая сообщить бабушке моей ученицы, что та якобы общается с каким-то бомжом в коридоре. На что бабушка, знавшая о моём увлечении театром и о нашей фотосессии, поспешила успокоить соседку-добродетельницу:

- Это не бомж, это Анина учительница английского языка. :)

 

 

ЮНИЙ ЕКОНОМІСТ

Женя Чепурна, актриса театру «МІСТ», пригадує свої пустощі у 5 років. Спочатку вона прорізала на наволочці діда квадратну дірку і так пояснила загадковість своїх дій: «Це, щоб діду було краще дихати». Так, набувши популярності в колі своєї сімї, Женя вирішила пошукати визнання за її межами. Для цього кмітлива дівчинка почала дзвонити по телефону всім підряд і говорити: «Доброго дня, це Женя Чепурна. Економте, будь ласка, електроенергію». :)

 

 

ЖУКИ-ВОРОНИ

Розповіла Юлія Володимирівна Гасильна – художній керівник київського театру-студії «МІСТ»:

До випускної вистави «Маленький принц» театральної студії залучили деяких акторів театру «МІСТ». Серед них – Дмитро Левенко та Денис Щербак, які минулого року вдало впоралися з ролями жуків у випускній казці «Дюймовочка». Цього разу їх запросили зіграти воронів. Дмитру було доручено ввести в курс справи Дениса, що він і зробив у своїй власній інтерпретації. І ось йде репетиція. На сцені Діма з Денисом зображають кожен свого персонажа. Перед ними стоїть інший герой казки, якого грає студентка студії, після репліки якої режисер каже Дімі та Денису:

       Після  цих слів ви маєте ніби вирвати з себе перо і дати їй, щоб вона ним записала текст.

На що Денис відповідає:

       Яке ще перо? Адже ми жуків граємо. :)

 

 

БАЛЕТ, ДЕ НЕ ПОТРІБЕН БІЛЕТ

Розповіла Юлія Володимирівна Гасильна – художній керівник київського театру-студії «МІСТ»:

Згадала наші епохальні тренування в "Дозвіллі". В кінці навчального року я завжди даю ази хореографії.  Всім подобається, але спочатку не у всіх виходить. І ось таке тренування у станка, всі поклали на нього ноги, тягнуться, стогнуть. Тобто клуб ветеранів та інвалідів балету. До того ж мій син Міша, який тоді чогось був на репетиції, від нудьги сів за піаніно і заграв власні твори, які віддалено нагадували музику. І ось за станком балетні химери, за фортепіано молодий авангардист, і тут у вікно заглядає маленький хлопчик і з непідробним захопленням кричить: "Мамо, йди сюди, тут справжній балет!". Наші молоді обдарування скотилися на підлогу і забилися в конвульсіях від сміху, але балет їм все ж таки допоміг на деякий час. :)

 

 

ЦІКАВИЙ ЗНАК ЗОДІАКУ

Розповіла Юлія Володимирівна Гасильна – художній керівник київського театру-студії «МІСТ»:

На занятті було таке завдання. Одна людина читає вірш напамять, а всі інші по черзі ставлять їй запитання, на які вона має відповісти та продовжити читати вірш. І ось звучить чергове запитання:

– Хто ти за гороскопом?

– Філолог. :)

 

 

УДИВИТЕЛЬНЫЙ КОСТЮМ

Юлия Витенко, актриса театральной студии «МІСТ», вспоминает, как на показе выпускной сказки «Снежная королева» впервые увидела в ярком образе Сашу, который играл Атаманшу лесных разбойников (репетиции проходили без костюмов и грима). Лохматый парик, женское платье, накладной бюст, кричащий макияж Атаманши произвели незабываемое впечатление не только на зрителей, но и на партнёров по игре. И только железная воля и актёрские навыки, полученные в театральной студии, позволили Юле не «расколоться» прямо на сцене. :)

 

 

СЕРДИТЫЙ БОСС

В спектакле «Одинадцята заповідь, або Ніч блазнів» актёр театра Кирилл Гоз вместо своей реплики: «Бачите – наш бос сердиться», сказал: «Бачите – наш Bosсh сердиться». :)

 

 

ЗАЙЦЫ-ГЛУХАРИ

В спектакле «Красная Шапочка» в одной из сцен зайцы (выпускницы театральной студии театра «МІСТ» Олеся Стецюк и Яна Калиниченко) забыли вовремя выйти на сцену. Красная Шапочка (Татьяна Щастина) повторила свой монолог, предшествующий появлению зайцев, ещё дважды в разных интерпретациях. Зайцев всё нет. На заснувших в закулисной тиши длинноухих братьев подействовало лишь то, что Красная Шапочка повернулась в сторону кулис и крикнула, отклонившись от сценария: «Что-то зайцев давно не было видно». :)

 

 

ДОЛЯ САМОГУБСТВА

Вистава «Самогубство самоти» – єдина вистава театру, де кінець може бути непередбачуваним. Наприклад, одного разу виконавець однієї з головних ролей Денис Щербак вийшов на поклін до глядачів раніше за свою партнерку Людмилу Травєннікову. Таким чином, він вирішив долю обох героїв, на свій розсуд. Якщо раніше обидва герої, за різними версіями глядачів, або врятовувались, або разом гинули, то цього разу все виглядало так, ніби він залишився живим, а героїня Люди загинула. На що художній керівник театру Юлія Володимирівна Гасиліна сказала: «Денисе, що ж ти накоїв? В чому Люда тобі завинила?». :)

 

 

ЗЕЛЕНИЙ СОБАКА

Одного разу актори студії та театру грали благодійну виставу «Червона Шапочка» в київській дитячій онколікрні на Верховинній. В звязку з певною специфікою цього закладу акторам доводилось переносити свої речі з кімнати до кімнати, а також грати в складних умовах. В решті решт, просто підчас вистави акторів позбавили куліс і гримерки. Всі актори в очікуванні свого виходу були вимушені ховатися на сцені за предметами інтерєру разом зі своїм реквізитом. Так, перебігаючи з місця на місце, шановний Вовк у виконанні актора театру Дениса Щербака загубив білий плащ, який служив йому в двох сценах. Він був животом, в якому сиділи бабуся (актриса театру Єва Прохоренко) з Червоною Шапочкою (Тетяна Щастіна), коли їх зїв Вовк. Також цей білий плащ робив Вовка «білим собакою», на якого він перетворюється, завдяки крейдяному каменю. В цій сцені у відповідь на привітання Вовка Червона Шапочка, не впізнавши його, відповідає: «Доброго дня, Білий собако!». Але цього разу перед сміливою дівчинкою з’явився Вовк у зеленій тканині – єдине підходяще, на думку Дениса, що він знайшов, замість білого плаща. Чому Вовк став зеленим після використання крейди, залишилося для уважних глядачів нерозгаданою таємницею. А от Червоній Шапочці часу на роздуми було небагато, тому за мить всі почули: «Доброго дня, Зелений собако!». :)

 

 

ПОЛІТ ВІЯЛА

Цікава несподіванка сталася підчас вистави «Віяло як запорука кохання». «Ось віяло, саме те віяло з місячним віддзеркаленням на воді!», – емоційно вимовив актор театру Дмитро Левенко чергову репліку свого персонажа з віялом в руці, разом з глядачами проводжаючи поглядом його верхню частину, яка в цю ж мить спрямувала у вільному польоті впоперек сцени. :)

 

 

ВИВАТ, НИКИТА СЕРГЕЕВИЧ!

(заметка из театрального издания «Мистерия творчества»)

Не успели театральные подмостки начать покрываться пылью после закрытия театрального сезона, как все резиденты театра «МІСТ» были приглашены на встречу новорождённого творца с многообещающим именем НИКИТА СЕРГЕЕВИЧ КОНОВАЛЮК, явившегося миру 10 июня. В назначенный день немало удивлённых лиц, прилипших к окнам обитателей роддома на Предславинской, а также случайных прохожих, лицезрели импровизированный танец с воздушными шарами в честь рождения нового гражданина Вселенной в исполнении актёров нашего театра и друзей родителей Никиты. Акапельно и почти хором исполняемая танцорами-аматорами детская песенка удачно дополняла их незатейливую танцевальную композицию. К чему занудная синхронность, когда главное – чтобы было весело! J Завершилась встреча Никиты торжественным запуском в воздух разноцветных шаров. С присущим новоиспечённому папе бесподобным чувством юмора была продумана и неофициальная часть торжества, которая сопровождалась весёлым цоканьем бутылочек «Малятко» в руках гостей на пороге роддома и записью их поздравлений на камеру. ПОЗДРАВЛЯЕМ счастливых родителей Валентину Чертовскую и Сергея Коновалюка, а также самого Никиту с огромной удачей родиться в творческой семье.

 

 

АРГУМЕНТОВАНА ШКІДЛИВІСТЬ ФОСФОРУ

Марек не любить рибу. Бабуся його переконує:

― У рибі ж – фосфор, він дуже потрібний для мозку.

Маленький Марек подумав і відповів:

― Буде багато мозку – в голову не влізе. :) (Марек, 7 років)

 

 

ПОЙ-ПОЙ ДА ДРУЗЕЙ НЕ ПРОПОЙ

Перед спектаклем в Доме актёра актрисы театра «МІСТ» Ольга Несветайлова и Анна Нави пели для разминки голоса. Зашёл Миша и говорит:

― Прекратите петь! Неудивительно, что у вас нет друзей. :) (Миша, 4 года)

 

 

БЕЗГРАНИЧНАЯ ЛЮБОВЬ

Если бы я мог, я бы всех «женщинов» полюбил. :) (Давид, 6 лет)

 

 

ГРУСТНЫЕ – ЭТО БЕДНЯКИ

― Софийка, давай сделаем фото для твоего портфолио.

― А что такое портфолио?

― Это твои фотографии в разных эмоциях: ты весёлая, потом – грустная.

― Давай сначала грустную. Я пойду поищу порванную майку.

― А зачем?

― Потому что грустный – значит, бедняк. Он идёт по улице в рваной одежде с протянутой рукой и говорит: «Ох, де ж моя хата?». :) (Софийка, 8 лет)

 

 

ПОДАРОЧНЫЙ ТИРАЖ

(история от Президента Гильдии драматургов Украины Ярослава Верещака)

Ярослав Николаевич долгое время писал и переписывал свой роман. И вот, когда его очередная версия была готова, он скинул её своему другу-издателю, чтобы тот издал книгу. Надо отметить, что на тот момент издательский бизнес испытывал не лучшие свои времена, и издавались только коммерчески выгодные проекты. Но издатель решил порадовать своего друга и захватил на празднование Юбилея пять авторских экземпляров, которые торжественно вручил во время своего поздравления. Все гости дружно поздравили именинника с выходом в свет его романа. После праздника юбиляр решил поинтересоваться, где же находится весь тираж его книги, и спрашивает друга-издателя:

― А где весь остальной тираж?

― Какой остальной тираж? Это ж я тебе на Юбилей напечатал 5 подарочных экземпляров. :)